МІЙ ГІРКИЙ ДОСВІД З КРАВЧИНЯМИ В КАРТАХЕНІ

Я замучилась шукати гарну кравчиню.

Почну із самого початку. Рік тому мені знадобилася швачка. Я попросила лише підшити сукню і брюки. За ціною коштувало б близько 2-3 доларів за одну річ. Жінка була мила. Але я одразу звернула увагу, що в неї проблеми із зором. І як їй взагалі важко розглянути голку з ниткою. Я, звичайно, здивувалася, кілька разів уточнила, чи все гаразд. Вона, зрозуміло, мене запевнила, що все буде зроблено найкращим чином.

У призначений день я прийшла і виявила зіпсованими сукню та штани. Сукня, до речі, була подарунком приятельки з Америки під час мого двомісячного перебування у Мексиці. Тому воно ніби пам'ятне для мене. Штани лише придбала та мала намір використовувати для рекламного ролика. Зрештою я так і зробила. Адже ніхто не побачить. Але це зовсім не скасовує факт наявності мільйона маленьких дірочок від нескінченних перешивів кривих швів. О так, я навіть уявити не могла, що доросла людина, зі спеціалізованим обладнанням, що називає себе кравцем і бере за таку «роботу» оплату, може шити так, ніби перебуває під градусом.

Я так і називаю ці шви costuras borrachas, тобто п'яні шви. Але я людина добра, тому завжди терплю. Хоча насамперед треба любити себе і цінувати власний час, а не швачок, які нескінченно косячать. Загалом, перша кравчиня здивувала не на жарт. До речі, грошей вона не взяла. Але це і неважливо. Адже речі були зіпсовані. Принаймні, вони вже не мали первісного вигляду. Я подумала, що це був одиничний випадок. Показала її шви кільком місцевим знайомим. Вони теж були шоковані і казали, що це нікуди не годиться. Я вже трохи заспокоїлася. Мовляв, мені просто не пощастило. І продовжила пошуки швачки. Їх, до речі, дуже багато у Картахені. Буквально на кожному кроці. Загалом, другий досвід був не кращим. Тому що рівні шви в Картахені коштують надто дорого, як на мене. Простіше купити нову річ. Спочатку я думала, це мене намагаються обдурити, бо іноземка. Але ні, з'ясувалося, це є загальноприйняті ціни для всіх. У підсумку, приблизно за 6 доларів за кожну річ мені зробили приблизно те, що просила. Я розумію, що ціна для Штатів та інших розвинених країн є смішною. Але в Україні, наприклад, ідеально підігнати штани коштує набагато менше. Притому у самій Картахені, спочатку з лякаючими цінами на одяг, можна знайти такі, як 7-8 доларів за сукню. То навіщо 6 дол. витрачати на підшиття? Загалом я була рада, що знайшовся хтось з руками, звідки треба, і з головою. А їх там було аж дві. Але в той же час я зрозуміла, що мій досвід з місцевими ательє закінчився.

На жаль, трохи пізніше моє невгамовне бажання створювати одяг взяло вгору. Якби я тоді знала, скільки нервів та грошей мені це коштуватиме. Спочатку я обійшла буквально всіх або майже всіх так званих фахівців поряд із місцем, де я роблю принт. Тут, а саме в історичному центрі міста, є одна точка, де одразу знаходиться цілий поверх швачок, і за роботу вони беруть небагато. Але я й досі не розумію людей, які платять їм гроші. На жаль, у мене та у моєї дорогої Діани, у якої я і виготовляю вищезгаданий принт, були всі види шоків. Вона колумбійка, але з іншого міста, Медельїна. Там, каже, шиють краще, включаючи її сестру. Підтверджую. Тому що сама ношу шорти її виробництва. Загалом те, що творили кравчині, ні словом сказати, ні пером описати. Самі помилуйтеся.

Ще через місяць чи два моє перше кохання в Картахені сеньйора Маритца відвезла мене до її знайомої кравчині. Ось це, скажу я вам, справжній майстер своєї справи. Зараз напишу кілька хвалебних відгуків про неї. Раптом якось прочитає. Дуні, ти найкраща! Мені є із чим порівнювати. Вона не тільки вміє зробити форму (за винятком швидкоплинних помутнінь, не знаю вже з чим пов'язаних, напевно, коли мало бажання, а роботи аврал), а й робити прямі, не п'яні шви!

Для мене це мега важливо! Самій неприємно носити кривизну. А продавати, тобто втюхувати неякісний товар я просто не вмію і не хочу. Звичайно, з Дунею ми пройшли всі етапи від любові до роздратування та втоми від процесу і назад. Тому що нікому неприємно слухати зауваження. А без них як досягти найвищої якості? І так іноді доводиться трохи заплющуватися, щоб не бачити дрібні похибки. Але для Колумбії, мабуть, це стеля. Ми, виявляється, розпещені роботою наших кравчинь. В Україні взагалі співвідношення якості/ціни такі, що колумбійцям не снилося. Щодо Європи я нічого не знаю. Мені ніколи не доводилося користуватися подібними послугами там. Хто в курсі, напишіть у коментах, будь ласка. Було б цікаво порівняти досвід у Латинській Америці та інших точках світу.

Одним словом, ситуація наче покращала. Та я витратила багато часу на виготовлення продукції. Вийшло не бездоганно, скажу чесно, але дуже непогано. За моїми мірками. За місцевими оцінка трохи вища. В результаті, коли виявилося, життя почало налагоджуватись, Дуні вирішила взяти паузу, так би мовити. Її я розумію. І певною мірою рада, тому що мені це дало шанс сконцентруватися на сайті, який є для мене моїм дітищем.

Ще через якийсь час трапилося диво. І в церкві, в яку я ходжу, звідкись узялася швачка. Не професійна, але натхненна. Коли я стояла і скаржилася подрузі про мінливість долі через перипетії з пошуком кравчинь, до мене несподівано підійшла дівчина, протягнувши руки, щоб мене обійняти. Я стояла здивована. Вона пішла. А моя подруга раптом глянула на мене очима по 5 копійок і додала:

- То це ж кравчиня!

На моє запитання, де вона була раніше з цим одкровенням, вона відповіла, що сама нещодавно дізналася, але з голови вилетіло мені сказати.

Із Дженні ми виготовили нову модель блузок. Потім знайшлася ще одна кравчиня. І навіть декілька. Всі врешті-решт перебувають у моєму районі. Це справді щось. Я прожила рік і не знала не про одну з них. Відразу скажу, я справді наполегливо шукала.

Як би там не було, проблема зі швачками не зникла. То дорого беруть, то не доводять до фінального виду виріб, залишаючи всередині краю тканини без оверлока, то погано шиють. При цьому не визнають своїх помилок. А якщо й так, то через кілька таких звинувачують тебе за твою реакцію невдоволення на їхню неякісну роботу. Так ось сталося і з останньою кравчинею-дизайнером. Мене цілком влаштовувало, як вона шиє, але в результаті вона обкромсала спідницю навіщось і не визнала цей факт, вкрай очевидний. Про інші моменти не згадуватиму. Якщо двома словами про мій гіркий досвід із тутешніми швачками, то прозвучить приблизно так: то людина не виходить на роботу за запланованим графіком, то забуває пошити, то випадково відрізає зайве.

Так шкода, тому що мені подобається співпрацювати з людиною, яка реально вміє шити, і яка має розуміння, як можна обіграти той чи інший складний момент у дизайні. Просто я дуже сильно намучилася зі шваками, щоб одного разу не втомитися від усього цього дурдому. Коротше кажучи, я також узяла паузу. (Тим не менш, скоро опублікую пости в Інстаграм з новою моделлю блузки, спідниці та сумки навіть).

Загалом, у Колумбії пошиття одягу для мене обертається нескінченним жахом. Приблизно таке ж я чула про Латинську Америку загалом від кількох людей. Але стверджувати не стану. Як інші впораються, не знаю. Може, криворукість - не вада тут? Інакше чому такий великий попит на цю послугу?!

Я втомилася. І більше не хочу в цьому розбиратися. Господи, допоможи! Без молитов тут ніяк.

Із сильних сторін тутешніх модисток можу вказати лише одну. На мій погляд, вони непогано розуміються на тканинах. А це дуже важливо. Наприклад, на тканину, що тягнеться, не можна пришити мережива, які не тягнуться. Є багато дрібниць, про які дізнаєшся з набуттям досвіду і знань, і без яких не обійтися.

P.S. Через численні помилки кравчинь я вигадую весь час нові рішення. Дякую Богу за вкладений в мене креатив. Гумка не на місці, додамо мережива; довжина занадто коротка, додамо також мережива або обробку з іншої тканини, що надає унікальність виробу; форма взагалі не та, про яку я просила, що ж удосконалимо модель і перетворимо на нову ідею! Але я тільки запитую себе, а коли вони зроблять відразу так, як мені треба? Що ж, питання риторичне…