ПЕРШИЙ ПРОСТИЙ КОЛУМБІЙСЬКИЙ РЕЦЕПТ - СМАЖЕНІ БАНАНИ. А ТАКОЖ ТРОХИ ПРО ІСТОРІЮ БАНАНІВ

Хто читав мої пости в Інстаграм раніше і, можливо, вже почав заходити на сайт, напевно, помітив, у мене перетинаються різні теми між собою. Майже завжди одне пов'язане з іншим. Ось як і бананова історія мого життя.

У дитинстві, пригадується, банани були диковиною. Я ще застала Радянський Союз. Мама привозила їх звідкись. Я їла їх як делікатес. До речі, я чомусь краще пам'ятаю дитинство, аніж наступні роки. Добре, хоч багато людей пам'ятаю. Вони згадують події, пов'язані зі мною за мене.

На щастя, на цей раз хоч і частково, але спогади збереглися. А точніше спогади життя-буття на Канарських островах. Якщо хочете, я про них докладніше напишу потім? Ну, принаймні, попрошу друга звідти, щоб нагадав. У чоловіків взагалі пам'ять краща. Не розумію, як вони зберігають такі обсяги інформації.

Загалом на Канарах я жила з дівчиною, яка часто готувала смажені банани. Вгадайте, із якої країни вона була. Говорила іспанською, але не так, як канарці. До речі, я її розуміла набагато краще. Вона розповідала, що приїхала до Іспанії для заробітку. І вже через деякий час повернеться на Батьківщину та придбає квартиру. Вона допомагала по господарству якійсь іспанській сеньйорі. І саме вона мене вчила, як правильно смажити банани. Я вже не пам'ятаю, у чому полягала суть правильності. Тому що моя нинішня сусідка просто бере та смажить на олії. Потім посипає сіллю. Останнє не на мене. Я люблю все солодке. Ну, то ви вже здогадалися, що дівчина, з якою я жила в Іспанії, за іронією долі була колумбійкою?

Мені дуже сподобався смак, і таке на той момент для мене несподіване рішення. Я ніколи раніше не коштувала смажені банани. Але ці банани не звичні нам жовтенькі і часто вже м'які. Це зелені банани (plátanos verdes). Втім, існує безліч сортів та видів бананів, але загалом вони поділяються на дві основні групи: десертні (солодкі) та продуктові (також відомі як група платано). Я ж довгий час ділила банани на свої три категорії: недозрілі, стиглі та перестиглі)))).

Мене ще спочатку дивувало, чому в супермаркетах так багато зелених зовсім непридатних до поїдання бананів. Я про Канари зараз, але в Колумбії те саме. Виявилося, так і має бути. В них інше призначення. Ой, пам'ять повертається. Пригадую, як я одного разу з голоду намагалася з'їсти зелений банан. Чи то ліньки було йти в магазин, чи все вже було закрито. Ось тут пам'ять знову підводить. Проте чітко пам'ятаю, що канарське життя не для мене. Самі острови дуже красиві. Клімат чудовий. Але там все постійно зачинено. На вихідні та на свята нічого не працює. Мене дивувало, що в неділю були закриті навіть супермаркети, за винятком одного, для туристів. І він рано зачинявся. Ну, звичайна ситуація для Європи загалом. Мені НЕ подобається. Мене таке вганяє у стрес.

Ось і їм я зараз ці платонос вердес у Колумбії. За смаком нічим не відрізняються, як на мене, від іспанських. Але купити можна у будь-який час доби. ))))

Заради справедливості, я, звичайно, поцікавилася, як у нас готують смажені банани. З рекомендацій: недостиглі банани, в найпростіших рецептах: різати вздовж.

Так смішно, показала Хулії це фото. Вона одразу заперечила, це ж не зелені, а жовті банани. Так у нас таких зелених наче й немає? Ну, або вони не лежать горами окремо спеціально для цього. В результаті дискусій з'ясувалося, що і тут готують жовті, кому хочеться, і нарізують не лише кружальцями, а й як на фото.

А ось наші останні.

Все, що готує Хуліта, смачно. Мені подобається колумбійська кухня. Я тільки з супами досі не розібралася. Їла якось у ресторані. Але мені не дуже сподобалося, якщо чесно. Потрібно ще зкоштувати. У мене так багато роботи, що їсти особливо ніколи. Я завжди віддаю перевагу сну їжі. Особливо ранковому. Сьогодні кавальєро під вікном так кричав голосно «авокадос, авокадос», що розбудив мене. І більше заснути не вдалось. День тепер тяжкий. Дуже тяжкий. Як казали мої бабусі: сон дорожчий за гроші. (Хоча самі вони все життя вставали о пів на п'яту ранку). Але це вже зовсім інша історія.

А поки що кілька слів про бананову історію в наших країнах. «Кар'єра» бананів пішла вгору в середині ХХ століття: за спогадами наркома зовнішньої торгівлі Анастаса Мікояна, фрукти оцінив Сталін і вже після 1945 особисто розпорядився закуповувати невеликі партії бананів для постачання центральних магазинів у найбільших містах СРСР.

Першими постачальниками бананів для радянських громадян стали Китай та В'єтнам, причому грошей на закупівлю уряд не витрачав жодної копійки – фруктами «оплачувались» радянські кредити та військова допомога.

Після прикордонного конфлікту на острові Даманський Радянський Союз виявився позбавлений дешевих «соціалістичних» бананів, уряду довелося санкціонувати закупівлю бананів у традиційних «бананових республіках» Латинської Америки. Так, роки застою виявилися періодом безперервного зростання імпорту бананів, переважно з Колумбії та Еквадору. Так що, як знати, може, я пам'ятаю саме колумбійські банани свого дитинства.

На жаль, я не змогла знайти інформацію про те, в якій країні першими вигадали смажити банани. Якщо хтось знає, поділіться. На цьому маю все. На сьогодні! Далі буде більше!